Історія справи

Постанова ВАСУ від 22.12.2015 року у справі №800/426/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року м. Київ справа № 800/426/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Горбатюка С.А., Cмоковича М.І., Сороки М.О., Стрелець Т.Г., Чумаченко Т.А., при секретарі:Слободян О.М., за участю: позивача - представника відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -в с т а н о в и в:У листопаді 2015 року ОСОБА_7 звернувся до Вищого адміністративного суду України із позовною заявою до Вищої ради юстиції, в якій, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року

№ 787/0/15-15 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку»;

- зобов'язати Вищу раду юстиції внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_7 з посаді судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на відставку судді та

отримання щомісячного довічного грошового утримання час роботи з 03 червня 1997 року по

03 червня 1998 року стажистом на вакантній посаді слідчого прокуратури Пролетарського району м. Донецька;

- стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вища рада юстиції незаконно відмовила позивачу у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку, у зв'язку з поданням ним заяви про відставку за наявності стажу роботи, що дає право на відставку судді.

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що при прийнятті рішення від 22 жовтня 2015 року

№ 787/0/15-15 Вища рада юстиції діяла в межах наданих їй повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, надані сторонами у справі, на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти них, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, з серпня 2002 року по березень 2007 року працював на посаді судді Пролетарського районного суду міста Донецька, з березня 2007 року - суддею Донецького апеляційного адміністративного суду, 27 червня 2007 року обраний Верховною Радою України суддею безстроково.

Позивач 17 березня 2015 року звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку

від 10 березня 2015 року.

Вищою радою юстиції 22 жовтня 2015 року прийнято рішення № 787/0/15-15, яким відмовлено у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку.

Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Право на відставку судді визначено Законом України «Про судоустрій і статус

суддів».

На момент звернення позивача до Вищої ради юстиції із заявою (17 березня 2015 року) про звільнення з посади судді у відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07 липня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 109 Закон України «Про судоустрій і статус суддів»

(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно зі статтею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції

від 07 липня 2010 року зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів».

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Крім того, згідно з пунктом 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до висновку, викладеного у рішеннях Верховного Суду України

від 09 вересня 2008 року №21-2650во07, №21-461во08, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, до стажу роботи, який дає право на відставку судді має зараховуватися час його роботи стажистом на вакантній посаді слідчого.

З матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача, вбачається, що ОСОБА_7:

- з 01 вересня 1992 року по травень 1997 року навчався на юридичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка;

- 03 червня 1997 року призначений стажистом на вакантну посаду слідчого прокуратури пролетарського району м. Донецька;

- 03 червня 1998 року призначений слідчим прокуратури Пролетарського району

м. Донецька;

- 03 липня 1998 року призначений старшим слідчим прокуратури Пролетарського району м. Донецька;

- 01 червня 1999 року переведений слідчим прокуратури Калінінського району м. Донецька;

- 21 травня 2001 року переведений виконуючим обов'язки старшого слідчого слідчого відділу управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

- 26 липня 2001 року призначений старшим слідчим слідчого відділу управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури області;

- 27 серпня 2002 року призначений суддею Пролетарського районного суду

м. Донецька;

- з 13 березня 2007 року по теперішній час працює суддею Донецького апеляційного адміністративного суду.

Отже, з огляду на встановлені обставини та зазначені вище норми, позивач має достатній стаж для подання заяви про відставку.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Положеннями статті 24 Закону України «Про Вищу раду юстиції» визначено, що засідання Вищої ради юстиції вважається правомочним, якщо на ньому присутні більшість членів Вищої ради юстиції від її конституційного складу.

Рішення приймається більшістю від конституційного складу Вищої ради юстиції, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції за пропозицією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав.

Згідно з частиною 2 статті 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції» рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин, зазначених у пунктах 1 - 3, 7 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів.

З матеріалів справи вбачається, що питання порядку денного про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку за результатами голосування набрало: «за» - 10, «проти» - 3, «не брали участі - 0», у зв'язку з чим було прийнято рішення про відмову у внесенні такого подання до Верховної Ради України, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року №14.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні, у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку відмовлено, оскільки така пропозиція не набрала більшості голосів, з огляду на застереження окремих членів Вищої ради юстиції щодо наявності у позивача необхідного стажу, який дає право на звільнення судді у відставку.

При цьому під час судового розгляду, представник відповідача не надав пояснень щодо якого періоду роботи позивача, який дає право судді на відставку, у окремих членів Вищої ради юстиції виникли сумніви.

Крім того, Секція Вищої ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад рекомендувала прийняти рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку, посилаючись на те, що позивач має достатній для відставки стаж роботи, встановлений законодавством України.

Секція Вищої ради юстиції виходила з того, що з урахуванням пункту 11 розділу XІІI Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній

до 29 березня 2015 року) та пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України

від 03 вересня 2005 року № 865 позивачу крім стажу роботи на посаді судді, до стажу, який надає право на відставку, необхідно зарахувати: половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка; стажування на вакантну посаду в прокуратурі Пролетарського району міста Донецька; час роботи на посадах слідчого, старшого слідчого прокуратури Пролетарського району міста Донецька; слідчого прокуратури Калінінського району міста Донецька; виконуючого обов'язки старшого слідчого, старшого слідчого слідчого відділу управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Донецької області.

Про те, що позивач має достатній для відставки стаж роботи, встановлений законодавством України, зазначено і в самому рішенні Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року № 787/0/15-15.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, колегія суддів зазначає, що волевиявлення членів Вищої ради юстиції при розгляді такої заяви не може бути дискреційним. Члени повинні діяти у відповідності до Конституції та законів України в залежності від обставин, встановлених під час розгляду заяви. Установивши, що позивач має гарантоване право на відставку, члени Вищої ради юстиції зобов'язані голосувати за таке рішення.

Положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про незаконність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення, оскільки враховуючи наявність у позивача необхідного стажу роботи на посаді судді, визначеного законом для можливості подання заяви про відставку, закон гарантує ОСОБА_7 право на відставку, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з квитанціями від 16 листопада 2015 року № 730 на суму 487 грн. 20 коп. та

від 30 листопада 2015 року №357 на суму 487 грн. 20 коп. позивачем сплачено судовий збір у розмірі 974 грн. 40 коп.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_7 слід стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 974 грн. 40 коп.

Керуючись статтями 18, 94, 122, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати рішення Вищої ради юстиції від 22 жовтня 2015 року

№ 787/0/15-15 «Про відмову у внесенні подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку».

Зобов'язати Вищу раду юстиції внести до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_7 з посаді судді Донецького апеляційного адміністративного суду у відставку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Вищої ради юстиції на користь ОСОБА_7 понесені ним судові витрати у розмірі 974 грн. 40 коп.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Судді: